Консультація для педагогів

« Права дитини – обов»язок дорослого»

/Files/images/насилие.png

Пріоритетними для правової держави завжди лишаються поняття «гідність особистості», «права людини», «свобода». Тому основне завдання України як цивілізованої держави полягає в захисті соціальних інтересів, прав і свобод своїх громадян, що є основою правової свідомості особистості.

Права людини мають бути пріоритетними щодо суспільних та державних інтересів.

Нажаль, в зв’язку з політичними подіями, які відбуваються в нашій країні ось уже більше року, порушення прав людини стало проблемою № 1: на сході України (в Донецькій та Луганській областях) мирні жителі та військовослужбовці піддаються вбивствам, незаконним затриманням, катуванням та зникненням. Серед загиблих мирних жителів є діти. В зв’язку з загрозою життю, кількість внутрішньо переміщених громадян значно зросла. Вони покидають свої домівки і шукають притулку та захисту в інших регіонах країни. Ситуація в постраждалому від конфлікту регіоні стає все більш важкою супроводжується тотальним колапсом законності і правопорядку. Все це призводить до пониження імунітету проти насильства у мирних жителів, в тому числі і у дітей, вище згаданого регіону.

Дитинство – унікальний період коли формуються риси характеру, основи моделі поведінки, ставлення до себе, до людей і до навколишнього світу. Мала дитина подібна до губки, яка жадібно вбирає уміння, знання, погляди та думки. Тому моральні основи правового виховання закладаються саме в дитинстві у моральних відносинах в родині, дитячому колективі. Якщо кожна людина змалечку засвоїть, що вона є людиною, особистістю, що вона має людські права, честь і гідність, може вільно висловлювати свої думки, тільки тоді вона зможе впливати на перебіг подій у суспільстві і брати участь у побудові дійсно незалежної правової держави.

З глобальної точки зору права дитини стали домінантою в міжнародному діалозі, особливо після вступу в силу Конвенції про права дитини, яка була ухвалена членами Організації Об’єднаних Націй у 1989 році. У нашій державі її було ратифіковано Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ (78912) від 27 лютого 1991. Головним завданням Конвенції є забезпечення дітей особливим піклуванням та допомогою, надання необхідного захисту і сприяння сім’ї, як основному осередку суспільства. Конвенцією визначено, що для повного та гармонійного розвитку дитина має зростати в сімейній атмосфері щастя, любові та порозуміння. Дитину слід повністю підготувати до самостійного життя в суспільстві, виховати гідною в дусі миролюбності, терпимості, свободи, рівності та солідарності.

За Законом України «Про охорону дитинства», який було прийнято в квітні 2001р. згідно з Конвенцією, основними постулатами є такі: всі діти на території України незалежно від політичних і національних аспектів, від раси, кольору шкіри, статі, релігії, соціального походження, майнового стану, стану здоров’я або будь-яких інших важливих аспектів мають рівні права. До системи прав дитини належать такі права: рівноправність усіх дітей незалежно від умов перебування; набуття громадянства; піклування з боку сім’ї; свобода совісті та релігії; особисте та сімейне життя; рівноправність між батьками щодо виховання дитини; забезпечення належного рівня життя, необхідного для духовного, морального, фізичного, соціального розвитку. Реалізація прав дитини має забезпечуватись усією системою органів державної влади, органів місцевого самоврядування, адвокатури, прокуратури та інших правоохоронних органів.

Загальна несприятлива політична та соціально-економічна ситуація в Україні, про яку йшлося вище, різка відмінність у рівнях життя, вимушена міграція населення, виникнення у багатьох людей почуття невпевненості у собі, тривоги за завтрашній день, песимізму та загальної агресії – усі ці чинники позначаються на соціальному статусі сучасного дитинства.

Сьогодні широкі кола громадськості занепокоєні тривожним станом у системі правового виховання дітей і молоді, в томі числі це стосується і дошкільнят, адже ці діти найменш захищені, тож потребують уваги і турботи суспільства. Діти досить мало знають про свої права та обов’язки, що свідчить про їх низький рівень правової культури. Важливість розв’язання цієї проблеми зумовлена тим, що реалізація прав дитини є основною умовою її всебічного розвитку, життєвого благополуччя.

Сьогодні педагог – головна особа, що проводить правовиховну роботу з дітьми та батьками. Від його кваліфікації та культури залежать збереження прав дитини в дошкільному закладі, а також захист її від жорстокого поводження в сім’ї, або в будь-якому іншому суспільному середовищі. Він має бути зразком неухильного виконання норм і законів, а також своїх обов’язків щодо дітей та їхніх батьків. Ніякі слова не допоможуть, якщо дитина не буде щоденно бачити правильної реакції дорослого на все, що її оточує.

. Роботу з правового виховання треба спрямовувати в трьох напрямках:

· правоосвітня, методична та контрольно-аналітична робота з педагогами;

· освітньо-виховна робота з основ правової освіти з дошкільниками;

· просвітницька робота з питань правової освіти з батьками вихованців.

Обсяг і зміст обов’язкового курсу з правознавства для дошкільних

закладів визначається у Базовому компоненті дошкільної освіти та у чинних освітніх програмах розвитку дитини дошкільного віку.

Педагогічний досвід свідчить, що базисом для формування правових уявлень у маленьких громадян є прищеплення їм одвічних загальнолюдських цінностей: праведність, любов, доброта, ненасильство, милосердність. Педагоги закладу дедалі більше орієнтуються на гуманізацію, особистісно орієнтовний підхід до кожного вихованця, формування у них навичок і звичок відповідної поведінки: не зашкодь, не зруйнуй, не зламай.

Вважаю, що важливою умовою ефективності правового виховання дошкільників є залучення їх до участі у святкуванні визначних міжнародних та український свят, а саме:

· 15 травня – Міжнародний день Сім’ї;

· 1 червня – Міжнародний день захисту дітей;

· 28 червня – День Конституції України;

· 24 серпня – День Незалежності України;

· 20 листопада – Всесвітній день дитини;

· 10 грудня – Міжнародний День прав людини.

Не менш важливою умовою ефективності правового виховання є його продумане планування з урахуванням вікових можливостей дітей та рівня їх правової поінформованості. При плануванні роботи з дітьми потрібно використовуємо блочно-тематичний принцип, оскільки він базується на інтегрованому підході до організації життєдіяльності дітей, забезпечує змістову цілісність, системність, послідовність, ускладнення та повторення програмового матеріалу. З метою оптимізації освітнього процесу, ефективнішого використання наявних ресурсів, також використовувати елементи технології блочно-тематичного планування освітнього процесу за принципом методичного конструктора Н. Гавриш, що дає можливість забезпечити реалізацію гуманістичних цінностей закладених у змісті Базового компонента дошкільної освіти.

Усвідомлюючи актуальність вище згаданої проблеми на сьогоднішній день, важливість забезпечення планомірної, системної роботи з питань правового виховання, ми, педагоги дошкільного навчального закладу, вбачаємо вирішення цієї проблеми у встановленні тісної взаємодії з батьками вихованців та у домовленості з ними щодо єдності вимог, спільності методів впливу та способів навчання та виховання дітей в дитячому садку і родин-ному колі.

Підсумовуючи вище сказане, слід зауважити, що ми – дорослі, маємо зробити все для того, щоб усі діти в Україні знали і розуміли свої права, відчували себе захищеними від насильства. Знали, що є право, закон, який не тільки захищає, але й говорить про важливість участі дітей в процесі розбудови демократичного цивілізованого суспільства, яке враховує інтереси кожного із своїх членів.

«Формування морально –етичних цінностей у дитини дошкільного віку»діти мораль етика соціалізація

Майбутнє України безпосередньо залежить від збереження й відтворення традиційних моральних цінностей, ідеалів добра та любові. Необхідність у цьому продиктована наявністю потужного інформаційного поля, поширення через засоби масової інформації образів насильства, страху, аморальності.

Морально - етичне виховання – основа соціалізації дошкільника, тобто вміння налагоджувати спілкування, входити у товариство однолітків, домовлятися з ними, висловлювати свої побажання, рахуватися з інтересами інших. Ці найпростіші суспільні якості - перша сходинка на шляху розвитку загальнолюдських моральних якостей.

Проблема морально – етичного виховання завжди була актуальною. Як поводитися вдома, в сім'ї, на вулиці, з однолітками? І це не марні, а життєві й актуальні питання. Педагоги самі повинні знайти час і визначити зміст занять з морально – етичного виховання.

Дитячий садок покликаний брати активну участь у процесі духовного відродження нації, забезпечити наповнення усіх ланок освітньо – виховного процесу змістом, який допомагав би педагогам виховувати чесні й сильні характери, формувати сумління й громадянські чесноти – працьовитість, скромність, турботи один про одного, пошану до старших – і спонукав би зростати корисними своєму народові. Проблеми виховання гуманності, любові до людей і всього навколишнього завжди були провідними в освітньо-виховній роботі з дошкільниками. Життя людини на Землі має починатися з бережного ставлення до матінки-природи, з любові до всього живого, а насамперед до людей. Ми повинні не стільки дбати за матеріальний достаток і гроші, скільки за світлу душу, чисту совість, добре серце, щире слово, обмежуватися тим, що маємо, чого заслужили.

Відомо, що засвоєння норм моральної поведінки починається ще в ранньому дитинстві – біля рідного порогу, спостерігаючи за батьком і матір’ю, дитина переймає всі їхні звички, помисли, порухи і вчинки. Як правило, діти дошкільного віку сприймають батьків, вихователів як втілення всього найкращого, на кого вони хочуть бути обов’язково схожими, що полегшує формування в них моральної поведінки. На думку дослідників діти дошкільного віку ще не мають стійких моральних переконань, проте саме на цьому рівні і відбувається їхнє становлення. «Добра людина не падає з неба, її потрібно виховувати», – наголошував В.О.Сухомлинський.

Морально – етичне виховання дошкільників необхідно здійснювати при виконанні всіх розділів програми з наймолодшого віку. Воно включає виховання в дітей любові до рідних, близьких, Батьківщини, почуття дружби, товариськості, колективізму, поваги до старших, турботи про молодших, навичок культурної поведінки, відповідального ставлення до виконання доручень і обов’язків, готовності працювати для загального блага. Дітей потрібно вчити бути правдивими, чесними, формувати навички утримуватись від небажаних вчинків.

Найбільш ефективним у морально – етичному вихованні дошкільників є поєднання моральної суті вчинків і подій з організацією досвіду поведінки дітей.

Програмні завдання вихователь повинен здійснювати в різних видах діяльності: під час занять, ігор, посильної праці, у повсякденному житті.

Для розв’язання поставлених завдань використовуються методи та прийоми: дидактичні, сюжетно – рольові ігри та вправи; читання творів художньої літератури та бесіди за їхнім змістом; ігри-драматизації за змістом художніх творів; розглядання ілюстративного матеріалу; розв’язання морально – етичних проблемних ситуацій; екскурсії; колективне обговорення дій та вчинків персонажів; складання дітьми розповідей; входження в роль позитивного героя художнього твору; написання листа персонажу художнього твору; розв’язання суперечностей.

Морально – етичне виховання дошкільників передбачає:

- привнесення педагогом особистісного досвіду та емоційного переживання у повсякденне спілкування з дітьми;

- культивування теплих, емоційно забарвлених взаємовідносин з дітьми, щира симпатія до них і тонке сприйняття їхніх потреб;

- керування своєю поведінкою, стриманість, терпіння.

Вміння за допомогою гумору, добродушного жарту розрядити обстановку, яка може перетворитися на конфлікт;

- здатність до емпатії, готовність відгукнутись на потреби інших;

- прагнення до толерантності;

Для практичного застосування моральних уявлень, які формуються на заняттях, створюються умови протягом всього часу перебування дітей в дитячому колективі.

Вирішити завдання морально-етичного виховання неможливо без співпраці з батьками. Тому надзвичайно вагомими та актуальними є питання педагогічної просвіти батьків щодо морально-етичного виховання дітей.

Необхідно встановлювати довірливі взаємини з батьками вихованців, ознайомлювати їх зі змістом морального виховання дітей цього віку, з методами та прийомами виховного впливу, акцентувати увагу на важливості гуманного і в той же час вимогливого ставлення до дитини. Вихователі мають запрошувати батьків на заняття, проводити індивідуальні консультації та бесіди, організовувати обмін досвідом сімейного виховання, забезпечувати активність батьків на батьківських зборах.

Важливо спрямувати зусилля на те, щоб набуті знання, вміння, навички стали для дітей нормою і правилом у повсякденному житті як у дитячому садку так і за його межами. Дорослим обов’язково слід пам’ятати, що формування в дітей моральних цінностей – складний і тривалий процес. Потрібна копітка наполеглива праця, щоб виробити у дитини моральні підвалини, які не дадуть їй чинити поза принципами моралі.

Педагог сам має бути для вихованців живим прикладом та носієм високих моральних якостей.

«Профілактика жорстокого поводження з дітьми»

(консультація психолога)

На сьогодні, коли кривдження спостерігається всюди ми не можемо з цим просто змиритися. Ще до недавнього часу такі терміни, як кривдження дитини, побиття дружини, інцест були зрозумілими, хоча не визнавались як нагальні проблеми. Перші спроби визначення і осмислення насильства в сім’ї були зроблені наприкінці ХІХ століття, внаслідок індустріалізації та урбанізації, що призвели до більшої концентрації населення та нових соціальних проблем.

Насильство розглядають у чотирьох площинах: правовій, моральній, суспільно-політичній та психологічній. У правовій площині більшість випадків насильства карається законом. Та все-таки проблема полягає в тому, що жертви насильства не завжди звертаються по допомогу до правоохоронних органів. А чи захищає закон жертви насильства та чи стримує насильників? Насильство у моральній площині окреслює кривдження осіб, слабших фізично, часто з фізичними або психічною вадами. У суспільно-політичній площині насильство набуває значних розмірів, про що свідчать війни, збройні конфлікти, акти непокори, а також бійки у громадських місцях. У психологічній площині – це явища, що відбуваються у психіці людини, а також у їхніх стосунках. Головний зміст цього виду насильства – страждання жертви, її безсиллі, внутрішньому розладі, приниженні.

Насильство має спільні елементи:

· завжди являється наслідком продуманої дії, отже не є випадковим;

· пов’язується із порушенням певних прав особи чи групи осіб;

· присутній елемент послаблення здатності до захисту.

Насильство дуже часто присутнє в нашому житті і ми відіграємо в ньому певну роль. Залежно від ситуації ми є свідками, жертвами або ж кривдниками. Трагічність ситуації в тому, що свідки чи жертви насильницької діяльності переносять модель кривдницької поведінки у власне життя та продовжують чинити насильство. Власне створюється коло насильства: жертви стають кривдниками.

Нині, коли громадськість в Україні починає усвідомлювати людські права та свободи, коли прийнято Закон «Про попередження насильства в сім'ї», цей злочин нарешті став помітним для суспільства. Насильство є фактором примусового контролю, який практикує одна людина над іншою.

Найчастіше насильство проявляється в сім'ї. Це реальна дія чи погроза фізичної, сексуальної, психологічної або економічної образи та насильство з боку однієї особи щодо іншої, з якою вона має чи мала інтимні або інші значущі стосунки.

Як правило, насильство в сім'ї складається з таких елементів:

Витоки насильства в сім'ї закладено у звичаях суспільства, в системі норм і правил, які передбачають для чоловіків, жінок та дітей різну визначену поведінку: активну та агресивну для чоловіків, поступливу для жінок і покірну для дітей. Значною мірою така поведінка є наслідком традиційного виховання, за якого агресивна поведінка чоловіків розглядається як єдиний та прийнятний спосіб вирішення проблем. Хлопчиків навчають бути напористими у досягненні своє мети, тоді як дівчаток вчать терпіти й пристосовуватися. Результатом такого впливу сім'ї та оточення є нинішня сумна картина насильства над жінками в нашій країні. Крім того, воно може здійснюватися й над іншими членами сім'ї, особливо над дітьми. Насильство в сім'ї дуже впливає на життя дітей і підлітків. Третина дітей в Україні щороку спостерігають акти насильства в сім"і. Діти, матері яких зазнали знущань, у шість разів частіше намагаються покінчити життя самогубством, 50% з них схильні до зловживань наркотиками та алкоголем. Часто насильство виявляється як комбінація фізичної, сексуальної та/або емоційної образи. Щоб визначити ступінь насильницьких дій, досить з'ясувати такі випадки насильства:

Фізичне насильство: хтось дитину штовхає, завдає болю ляпасами, стусанами, ударами кулаків; жбурляє предмети, загрожує зброєю або завдає ран; фізично перешкоджає при спробі вийти з дому; закриває ззовні дитину в помешканні; залишає одну в небезпечних місцях; відмовляється допомогти, коли дитина хвора; перешкоджає при спробі звернутися за медичною допомогою; не дає заснути вночі; відмовляється купувати продукти харчування та інші необхідні для дитини товари; псує її майно; ображає батьків, молодших братів та сестер; загрожує заподіяти шкоду родичам або друзям.

Сексуальне насильство: поводяться з дитиною як з сексуальним об'єктом; змушують роздягатися проти її волі; змушують вступати в статевий акт проти волі дитини, ґвалтують її; здійснюють статевий акт з особливою жорстокістю; змушують вступати у статевий акт після побоїв; змушують дивитися і/або повторювати порнографічні дії. За статистикою, одна третина підлітків зазнає насилля в інтимних стосунках.

Емоційна образа: постійно дитину принижують, кричать на неї та/або кривдять (наприклад, говорять, що вона занадто товста, худа, дурна і т.д.); ігнорують почуття дитини; висміюють її переконання; забороняють виходити на вулицю, гратися з однолітками; маніпулюють нею, використовуючи при цьому неправду й незгоду; кривдять її родичів і друзів або проганяють їх; критикують її, висміюють.

Економічне насилля: економічні утиски (не давати грошей, машину, кредитні картки для зняття грошей з рахунку жертви та витрата їх на себе; використання правової системи проти жертви).

Жорстоке поводження з дітьми в подальшому формує з них соціально-дезадаптованих людей, не здатних створювати повноцінну сім'ю, бути гарними батьками, а також є поштовхом до відтворення жорстокості по відношенню до власних дітей. Отже, дитина потребує соціально-правового захисту.

Про соціальний захист дитини можна говорити у двох аспектах. У широкому розумінні соціальний захист передбачає гарантію основних прав, зафіксованих у Конвенції ООН про права дитини. У вузькому розумінні це означає створення умов для вільного розвитку духовних та фізичних сил дитини, пробудження її активності. Соціальна захищеність не має вікових рамок. Але чим менше дитина, тим більше вона потребує захисту!

Як же захистити дитину?

Що можна зробити, щоб запобігти жорстокому поводженню з дітьми та насильству в сім'ї? Хто повинен зупинити цикл знущань?

Це можуть і повинні зробити матір та батько! Якщо кривдником є батько, то лише жінка може захистити своїх дітей і себе саму. Якщо кривдником є жінка, то батько може перервати насильницькі стосунки і захистити дітей.

Щоб зупинити цикл насильства, потрібно:

1. Володіти інформацією щодо проблеми насильства в сім'ї.

2. Зрозуміти та усвідомити, який стиль стосунків існує у Вашій родині.

3. Якщо наявні насильницькі стосунки - спробувати розірвати коло/цикл насильства та захистити своїх дітей і себе. Виховання в умовах насильства в сім'ї дає нові покоління діячів - викладачів, керівників, депутатів та працівників різних установ, - схильних до нього у різноманітних сферах життя, навіть у світовому масштабі. Тому треба широко інформувати людей, на всіх рівнях суспільного життя, про сучасні погляди на проблему насильства, про документи ООН з цього приводу: «Про права людини», «Про права дитини», «Про ліквідацію всіх видів дискримінації проти жінок». Це дозволить створити у суспільстві нетерпиме ставлення до насильства, усвідомлення людиною своїх прав. Найнебезпечніше те, що насильство дає дуже серйозні негативні соціальні наслідки. Воно породжує терор, безладдя; відчуття відсутності допомоги, невпевненості, безнадійності або безсилля; відчуття провини; відчуття придушення волі; примари; відсутність самоповаги; настирливі спогади; напади страхів, депресію; фобії, смуток; роздуми про самогубство; самозвинувачення; втрату довіри; сумніви щодо віри в щось; наркотичну/алкогольну залежність; жагу помсти.

ГАРЯЧА ЛІНІЯ

Важливою частиною механізму з реалізації державної політики щодо запобігання та протидії домашньому насильству, торгівлі людьми є робота консультативних телефонних «гарячих ліній».

Телефонне консультування є однією з форм надання соціальної негайної анонімної допомоги, виконує функції перенаправлення осіб, які звернулися за допомогою. Такі телефони довіри мають величезний потенціал надання допомоги людям, які не можуть отримати допомогу в інший спосіб.

· Національна «гаряча лінія» з питань протидії насильству та захисту прав дитини (працює на базі Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда» Україна

386 безкоштовно для абонентів МТС та Київстар

0 800 500 335 дзвінки в межах України безкоштовні 044 205 36 94 для дзвінків у межах Києва та з закордону

· Національна 2гаряча лінія» з протидії торгівля людьми та консультування мігрантів (працює на базі Представництва міжнародної організації з міграції в Україні).

0 800 505 501 дзвінки в межах України безкоштовні 527 безкоштовні для абонентів МТС, Київстар, Life:)

· Регіональна консультативна телефонна «гаряча лінія» з питань запобігання та протидії домашньому насильству (працює на базі Громадської організації незрячих юристів)

057 705 12 66

· Регіональна консультативна телефонна «гаряча лінія з попередження торгівля людьми (працює на базі Харьківської міської організації Міжнародної організації «Жіноча громада»

057 714 38 50

Кiлькiсть переглядiв: 653

Коментарi

  • Світлана

    2015-11-17 19:52:55

    Я такої думки....

  • Татьяна

    2015-11-13 18:47:17

    Да, пример семьи всегда должен быть положительным!...