• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Поради батькам від спеціалістів
• Сторінка психолога
• Думка психолога для педагогів

Консультація для педагогів

«Сприяння розвитку навичок у педагогів в запобіганні булінгу» 02. 10. 2023р.

практичний психолог

Булінг (цькування) є груповим явищем, і впливає на поведінку і почуття кожного із сторін. Булінг не має стати нормою поведінки в групі і не має залишитись поза увагою. Протидія булінгу (цькування) полягає в плануванні та реалізації ряду заходів, способів, методів, спрямованих на відновлення та нормалізацію психологічного клімату у колективі після випадку булінгу (цькування) та уникнення повторення випадку в окремій групі та в закладі освіти в цілому.

Булінг у ДНЗ (ЗДО) може проявлятися як тиск: психологічний чи фізичний. Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор.

Психологічні особливості дітей 4-7 років. У цьому віці діти мають особливості саморегуляції, мають труднощі з тим, щоб контролювати свої вчинки, схильні до емоційних проявів та реакцій. Також у дітей лише формується вміння розуміти причини власних дій та реакцій інших. Булінг (цькування) в середовищі менших дітей виникає як спосіб виразити роздратування, образу, показати зверхність. Якщо такі прояви не забороняються, то така поведінка може стати систематичною. І навпаки, якщо діти чують лише заборони, а натомість не навчаються по-іншому виражати свою злість прийнятним способом, то цькування стає прихованим.

Навіть серед дітей дошкільного віку можна помітити поведінку з ознаками булінгу (цькування). Провідною діяльністю для дітей цього віку є гра, тож булінг найчастіше проявляється саме в процесі гри. Наприклад, дівчинку в групі дитячого садка щодня не приймають до гри інші діти через домовленість, або просто через те, що так вирішили діти, які є популярними в групі. Кожного дня дівчинка звертається до інших дітей, а ті щоразу їй відмовляють у спільній грі. Надалі їй можуть дозволити грати, але лише у тій ролі, що обере група. Зазвичай, це непривабливі ролі (наприклад, домашньої тварини у грі в сім’ю, замість іншої ролі, яку б хотіла зіграти дитина).

Зазвичай, ознаки булінгу (цькування) мають такі ігри, які жорстко приписують дитині поведінку, мають риси приниження або висміювання та не дозволяють заявити про свої бажання.

Вихователі мають зважати на подібні ситуації, помічати та вчасно реагувати на них наступним чином:

− вчити дітей говорити «ні», коли їм неприємно;

− створити правило, як зупиняти тих, хто тебе ображає (сказати “стоп”, але не вдарити);

− вводити правила в групі, як реагувати на «ні» або «стоп»;

− звертати увагу на скарги дітей, навіть якщо вони здаються незначними;

− не ігнорувати пошкодження речей, або тілесні ознаки булінгу (цькування);

− заохочувати дітей говорити, якщо вони бачать, коли когось у групі ображають;

− планувати ігри так, щоб у них мали змогу взяти участь всі діти, в тому числі діти, які за якимись ознаками відрізняються від решти. Адаптувати ігри, щоб вони були інклюзивні і доступні для всіх;

− говорити з дітьми про булінг (цькування) простими прикладами. Наприклад, про те, що всі діти різні, і не можна ображати того, хто просто відрізняється від тебе; про те, що в кожного є межі, і не можна торкатись іншої дитини, якщо вона проти цього; про те, що може відчути дитина, коли її образили.

Булінг серед дітей старшого дошкільного віку в ЗДО можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо:

педагог або помічник вихователя:

– зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі;

– ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки;

– глузує із зовнішнього вигляду дитини;

– образливо висловлюється про дитину чи її батьків;

– проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини.

батьки або члени сім’ї:

– б’ють та ображають дитину вдома;

– принижують дитину у присутності інших дітей;

– проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини;

– ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).

Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.

Як міняється поведінка дитини під час булінгу в ЗДО. Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина:

вдома:

– не хоче одягатися вранці;

– шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка;

– просить батьків забрати її із дитячого садка раніше;

– плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт;

– не контактує з однолітками у дворі;

– грає наодинці в парку.

в дитячому садку:

– не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо;

– усамітнюється при будь-якій нагоді;

– часто губить свої іграшки або речі;

– бруднить чи псує одяг;

– грає поламаними іграшками;

– відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театрілізації чи грі;

– не має друзів у групі.

До завдань у сфері протидії булінгу (цькуванню) в закладі освіти належать:

1) створення безпечного освітнього середовища в колективі, де стався випадок, що включає емоційно-психологічну та фізичну безпеку;

2) підвищення рівня поінформованості учасників освітнього процесу про форми, прояви, причини та наслідки булінгу (цькування);

3) формування в учасників освітнього процесу нетерпимого ставлення до насильства, усвідомлення булінгу (цькування) як порушення прав людини, навичок насильницької поведінки;

4) заохочення всіх учасників освітнього процесу до активного сприяння протидії булінгу (цькуванню).

Головними, на чому ґрунтується вся робота з протидії булінгу (цькуванню) в закладі освіти, є ряд тверджень:

− всі учасники групи, де виявлений булінг (цькування), потребують формування емоційних та соціальних компетентностей, тобто отримання таких знань, умінь та навичок, які допомагають пізнати свої емоції та управляти ними, особливо негативними емоціями (гнівом, роздратуванням тощо), розуміти емоції і почуття інших, створювати та підтримувати позитивні взаємовідносини, відчувати і демонструвати піклування про інших (емпатію), приймати відповідальні рішення. Часто діти бачать ситуацію лише з своєї точки зору. Вони можуть робити образливі речі через веселощі, не розуміючи, що таким чином травмують почуття інших. Необхідно звертати увагу дітей на почуття та емоції інших у відповідь на образливі слова або дії. Чи хотіла б дитина, щоб так ставились до неї тощо;

− діти мають вчитись толерантності. У загальнопедагогічному контексті толерантність трактується як готовність прийняти інших такими, якими вони є, і взаємодіяти з ними на засадах згоди і порозуміння. Коли у колективі є дитина, яка вирізняється своєю поведінкою, інші діти можуть відчувати роздратування та проявляти агресію. Так прояви агресії діти можуть пояснювати тим, що «жертва» булінгу просто «дратує їх» та “сама провокує” або “сама винна”. Необхідно пояснювати дітям, що не можна образити іншого лише тому, що ти роздратований. Замість реагувати на роздратування агресивними нападками, діти мають вчитись казати «ні», «припини», якщо їм неприємно. Вихователь, батьки є прикладом для дітей, тому варто спостерігати, як ви реагуєте на тих, хто вас дратує, особливо у присутності дітей;

− в заходах з нормалізації та відновлення психологічного клімату в колективі після випадку булінгу (цькування) має брати участь вся група. Якщо булінг (цькування) все ж таки, це означає, що треба працювати над правилами міжособистісної взаємодії. Насамперед, вихователь має з’ясувати, які правила існували до цього в колективі і чи дотримувались їх діти. Чи застосовувались санкції за порушення цих правил.

− діти мають знати, яка саме поведінка є неприпустимою в міжособистісних стосунках. Більшість дітей розуміють, що ображати інших — це погано, але не завжди можуть оцінити власні вчинки як такі, що ображають інших. Діти часто мимоволі створюють пояснення «я вдарив, тому що він мене дратував», “він перший почав” або «він мені заважає» тощо. Тому не завжди пошук, хто саме є «ініціатором» або «провокатором» булінгу (цькування) допоможе вирішити ситуацію. Варто разом з усією групою виробити спільні та обов’язкові правила міжособистісної взаємодії. А також разом запропонувати визначити покарання за їх порушення. Така причетність до вироблення правил додатково стимулює їх дотримуватись. Вироблені правила слід вивісити на видноті. Зобразити їх можна у вигляді малюнків або простої інфографіки, візуальна інформація сприймається легше. Для вироблення правил варто використовувати практичні кейси з описом конкретних ситуацій, аби діти самостійно вибирали прийнятні варіанти поведінки та доходили висновку про норми поведінки. Лише через приклади конкретних ситуацій діти можуть зрозуміти, як можна, а як не варто поводитись. Під час таких обговорень варто враховувати вікові особливості дітей та підібрати відповідні ситуації.

Кольоротерапія в дитячому садку(дивіться вкладення)

Правове виховання старших дошкільнят

Правове виховання - важлива складова становлення загально розвиненої особистості зі сформованими моральними та громадянськими якостями. Одне із завданьце створення умов для розвитку правової компетентності дітей, ознайомлення їх не лише з правами, а й з обов′язками – загальнолюдськими та національними.Система виховання й освіти молодого покоління дедалі більше орієнтується на гуманізацію, прищеплення маленьким громадянам загальнолюдських і національних цінностей, покладених в основу прав людини. Починати формувати правову культуру особистості необхідно саме з дошкільного віку. Педагог має озброїти дитину насамперед умінням жити, сприймати життя і цілісності, піклуватися про формування гуманної особистості на основі знання своїх прав і свобод, поваги до прав і обов′язків інших людей, а також відповідального ставлення до виконання своїх обов′язків як добропорядного члена суспільства, громадянина України. Виходячи с положень Конвенції ООН про права дитини від 27.02.1991 р. та спираючись на Базовий компонент дошкільної освіти в Україні.Обираючи форми та методи роботи з дітьми старшого дошкільного віку, необхідно зважати не тільки на специфіку дошкільного закладу, але й на інтелектуальні, психолого – педагогічні особливості старших дошкільнят, а також на їхні індивідуальні характеристики.

Потрібно :

- Сприяти розумінню дітьми своїх прав, свобод та обов»язків, свідомому відповідальному ставленню до них.

- Формувати у дітей правові почуття: гідності, впевненості у собі та у своїх силах.

- Розширювати етичні уявлення про добро, чесність, справедливість,щирість. Дати дітям знання про добро та зло як протилежні категорії людського буття.

- Розвивати самосвідомість дитини, формувати інтерес до життя.

- Виховувати у дітей риси характеру, відповідно до загальнолюдських моральних цінностей: порядність, скромність, доброзичливість, чесність,самостійність, відповідальність, наполегливість у досягненні мети, чуйність, почуття обов′язку.

- Формувати уявлення про сім′ю, рід родовід. Виховувати шанобливе ставлення до рідних.

- Виховувати любов до рідного краю. Розширювати уявлення дітей про Батьківщину.

- Розвивати інтерес до різних професій.

- Формувати свідоме ставлення до своїх обов′язків у дошкільному закладі та сім′ї. Виховувати почуття відповідальності за доручену справу.

- Дати дітям знання про культуру спілкування , формувати вміння правильно поводитися у колективі з однолітками та з незнайомими людьми.

- Виховувати вміння знаходити компроміс при розв′язанні конфліктних ситуацій.

«Право на життя». «Право на ім′я» «Право на харчування». «Право на житло». «Право на сім′ю».«Право на відпочинок». «Право на власну думку».

«Право на захист від фізичного та психологічного насилля». «Право на освіту».

«Право на життя». Формувати у дітей поняття про життя –як найвищу цінність. Розповідати про здоров′я –як найважливішу умову щасливого життя, та про покликання людини – творити добро на землі .Виховувати бажання берегти своє здоров′я та піклуватися про здоров′я близьких людей, та робити добрі справи. Закріплювати знання правил безпеки життєдіяльності в побуті, на вулиці, вдома. Ознайомити дітей з основним законом Конституції України : « Кожна людина має невід′ємне право на життя. Ніхто не має права позбавити когось життя, Обов′язок держави – захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров′я, життя і здоров′я інших людей від протиправних дій іншого».

«Право на ім′я».Формування уявлення дітей про те що кожна людина має право на ім′я. Дати знання про значення імен для спілкування, можливими варіантами імен ( пестливі форми). Формувати уявлення про основний документ – паспорт та дати зміст поняття «автопортрет». Учити дітей називати дату свого народження, імена та по батькові своїх тата і мами.

«Право на харчування».Дати дітям знання про харчування – як основний спосіб підтримування здоров′я людини та її життя, про вітаміни, їх вплив на організм людини та продукти, в яких вони містяться. Розкрити зміст понять «режим харчування», та «культура харчування». Розповісти дітям про шкідливі для здоров′я людини продукти харчування, про лікарські та отруйні рослини. Розширювати знання про професії: кухар, продавець, лікар, водій, фермер.

«Право на житло». Дати дітям знання про різні види житла: за призначенням, кількістю поверхів, за матеріалами. Вчити розуміти роль житла, важливість підтримки в ньому чистоти, порядку. Розкрити поняття «економія». Розширити знання про професії : сантехник, електрик, зварник, штукатур, маляр, муляр, монтажник, дизайнер. Виховувати бажання підтримувати чистоту та порядок в кімнаті, складаючи речі на свої місця.

« Право на сім′ю». Ознайомити дітей з поняттями « сім′я», «родина», «рідня», «родовід». Формувати уявлення дітей про те, що в кожної людини є батьки, а в них - свої батьки, дідусь, бабуся, прадід і пробабуся. Розповідати дітям про обов′язки членів родини. Формувати усвідомлення сенсу родинних взаємин. Виховувати любов до батьків, свого роду, пошану до своїх предків, гордість за досягнення та результати праці близьких, інтерес до сімейних традицій.

«Право на відпочинок».Дати знання дітям про те, що кожна людини ( і дорослий і дитина) має право на відпочинок. Розповісти про різні види відпочинку. Ознайомити з правилами, яких необхідно дотримуватись під час будь – якого відпочинку. Стимулювати дитячу творчість. Проводити екскурсії в природу .

«Право на власну думку». Формувати у дітей логічне мислення як необхідний засіб освоєння навколищньої дійсності. Вчити орієнтуватися у просторі, відчувати рух, характеристики часу, розуміти основні закони буття: зміну дня і ночі, світла і темряви і таке інше. Вчити дітей критично оцінювати діх та судження дорослих і однолітків, розмірковувати, обґрунтовувати, доводити і відстоювати правильність свого міркування. Формувати бажання знаходити свої шляхи розв′язання завдань та проблемних ситуацій.

«Право на захист від фізичного та психологічного насильства».Пояснити дітям значення слів: доброта, щирість, відвертість, жорстокість, пригнічення, біль, образа. Вчити оцінювати стилі поведінки людей, відрізняти жорстоке поводження з дітьми від гуманного й засуджувати його. Розповісти дітям, як треба діяти в разі небезпечної ситуації, вивчити з ними номери телефонів міліції, пожежників, швидкої допомоги. Виховувати відповідальність за свої вчинки, вміння контролювати себе, дотримуватись у взаєминах з людьми моральних норм і правил. Формувати у дітей вміння пропонувати, надавати і приймати допомогу, лікуватися, стримувати свою агресивність, визначати чесноти інших, вибачатися, виходити з конфліктної ситуації, поступатися, виявляти гнучкість, послідовність в діях.

« Право на освіту». Дати дітям знання про те, що кожна людина має право на освіту, вибір навчального закладу за інтересами та уподобаннями. Розповісти про різні види навчальних закладів. Розкрити зміст понять: «знання», «уміння», « старанність», «відповідальність». Ознайомити дітей з букварем, дати уявлення про шкільне приладдя та його призначення. Виховувати інтерес до навчання в школі.

Пропонуються такі форми роботи:

•інтегровані заняття - з розвитку мовлення та ознайомлення з навколишнім середовищем, з математики та художньої літератури;

• образотворча діяльність ( малювання, аплікація) та організація виставок дитячих робіт;

• бесіди, розповіді педагога;

• екскурсії в природу та на роботу до батьків;

• фізкультурні свята і розваги;

• музичні свята і розваги;

• драматизація казок;

• проекти – казки та проект дослідницької роботи з дітьми.

Коментарi