• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Методична робота
• Правове виховання дітей і дорослих

Методичні рекомендації щодо правового виховання

Правове виховання дошкільників - обов’язкова умова формування життєвої компетентності особистості. На сучасному етапі розвитку суспільства право не тільки охоплює більшість сфер людської життєдіяльності, а й розширює межі своєї дії в міру ускладнення суспільних стосунків.

З метою підвищення рівня правової освіти населення, створення належних умов для набуття громадянами правових знань, а також забезпечення їх конституційного права знати свої права та обов’язки Указом Президента України від 18 жовтня 2001 року затверджено Національну програму правової освіти населення, де ставиться завдання правового виховання населення взагалі і підростаючого покоління зокрема.

Метою Програми є підвищення загального рівня правової культури та вдосконалення системи правової освіти населення.

Визнання правової освіти населення одним із основних чинників формування високої правосвідомості та правової культури всього суспільства зобов’язує заклади освіти опікуватись правовою освітою громадян України. Важливість правовиховної роботи немає потреби доводити. Правове виховання особистості в цілісному педагогічному процесі необхідно розглядати з урахуванням вікового аспекту.

Дитинство – унікальний період, коли формуються риси характеру, основи моделі поведінки, ставлення до себе і навколишнього світу. Основи правового виховання закладаються саме в дитинстві у моральних відносинах у родині, дитячому колективі. Якщо кожна людина змалечку засвоїть, що вона є людиною, особистістю, що вона має людські права, честь і гідність, може вільно висловлювати свої думки, тільки тоді вона зможе впливати на перебіг подій у суспільстві і брати участь у побудові дійсно незалежної демократичної правової держави.

1. Актуальність оновлення Державного стандарту дошкільної освіти

Дошкільна освіта є самостійною системою, обов’язковою складовою освіти в Україні, яка гармонійно поєднує сімейне та суспільне виховання. Найпершим суспільним середовищем для дитини є дошкільний навчальний заклад, метою якого є соціальна адаптація до умов життя в товаристві незнайомих дітей і дорослих, забезпечення гармонійного розвитку особистості дитини, її фізичного і психічного здоров’я, виховання ціннісного ставлення до природного й соціального довкілля, до самої себе.

В умовах змін на часі модернізація змісту дошкільної освіти, гуманізація її цілей та принципів, переорієнтація на розвиток особистості дитини як основний ресурс, що визначає поступальний рух суспільства. Дошкільна освіта як перша самоцінна ланка має гнучко реагувати на соціальні запити, оснащувати дитину якісною та необхідною інформацією, допомагати реалізувати свій природний потенціал, формувати здатність протистояти руйнівним зовнішнім впливам, орієнтуватись на фундаментальні загальнолюдські й національні цінності.

Актуальність оновлення Державного стандарту дошкільної освіти визначається: соціальною затребуваністю підвищення якості освіти; зміною знаннєвої орієнтації на особистісну, ціннісну; переорієнтацією з культури корисності на культуру гідності як основу для формування в дитини цілісного образу світу, здатності до відповідального самовизначення, компетентної поведінки, свідомого ставлення до свого здоров’я, забезпечення наступності дошкільної і початкової ланок освіти щодо реалізації особистісно зорієнтованої моделі навчально-виховної роботи.

Ключовою фігурою дошкільної освіти є дитина, самоцінність її буття, індивідуальна історія її життя, творче самовираження. Тому зміст виховання й навчання сучасного дошкільника повинен бути культуротворчим, а технології – особистісно зорієнтованими, розвивальними.

Ці ідеї покладено в основу вдосконаленого варіанту Базового компонента дошкільної освіти України – Державного стандарту, яким визначено вимоги до розвитку, виховання та навчання дитини дошкільного віку та умов, за яких вони досягаються. Базовий компонент дошкільної освіти України ґрунтується на основних положеннях Міжнародної конвенції ООН про права дитини, Законах України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про охорону дитинства», інших нормативних актах у галузі дитинства.

2.Правове виховання дошкільників

Найперше суспільне середовище, до якого потрапляє дитина, – це дошкільний навчальний заклад, який у взаємодії з сім’єю має створити належні умови для забезпечення фізичного, психічного здоров’я дітей, їх повноцінного розвитку, набуття життєвого досвіду.

Дошкільний вік – період, коли в дитини формуються уявлення про навколишній світ, явища суспільного життя, взаємини між людьми. Вступаючи у життя, малюки мають засвоїти багато правил, які склалися в суспільстві. Життя малюка сповнене різноманітних, складних для нього ситуацій та перешкод. І саме дорослі повинні навчити знаходити вихід із них, почуватися впевнено й комфортно, бути готовими до труднощів та їх подолання.

Завдання освітян – виростити компетентну особистість, здатну самостійно приймати рішення, визнавати свої помилки, відстоювати свою гідність, реалізовувати природні можливості.

Важливо, як отримані знання впливають на компетентність дошкільника: - чи знадобляться в реальному житті; - чи сприяють розвитку самостійності дитини; - чи сформують творче ставлення до життя.

Система правової освіти і виховання має бути безперервною, починаючи з дошкільного закладу, продовжуючи у школі, вузі. Дослідники проблем правового виховання учнівської молоді вважають, що морально-правове виховання лише тоді може дати позитивний ефект, коли воно має комплексний характер і починається в сім'ї, дитячих садках, у школі буквально з першого класу.

Упродовж останніх років дошкільні навчальні заклади отримали суттєву законодавчу підтримку, а саме: Закон України «Про дошкільну освіту», Базовий компонент дошкільної освіти в Україні, Базову програму «Дитина». Саме питання здобуття дитиною якісної освіти через впровадження Базової програми і є основним для педагогів в ДНЗ. У Базовому компоненті дошкільної освіти України окреслено мету правовиховної роботи (результати, до яких треба прагнути).

Дитина знає свої права, обов’язки, може означити словами ці категорії, пояснити їх відмінність. Перелічує свої елементарні права (на відпочинок, на захист, на розуміння дорослого, на підтримку, на повагу до себе та ін.), домагається їх виконання. Може назвати і виконати свої основні обов’язки (самостійно виконувати те, що під силу; не робити шкоди іншому; дотримуватись режиму дня тощо). Розуміє зв’язок слів «право», «правило», «честь».

Знає етичні еталони поведінки. Здатна керуватися у своїй поведінці моральними нормами, відчуває межі припустимої поведінки. В основу системи правового виховання дошкільників необхідно поставити «нероздільну» програму морально-правового виховання, тобто у правовиховній роботі з дошкільниками дуже важливо поєднувати зміст, форми і методи правового та морального виховання. Виділяти тільки правові норми, не пов'язуючи їх з моральними, недоцільно. Адже на практиці дитина не стикається з ситуаціями, які вимагають тільки юридичної оцінки без звертання до моральних уявлень, поглядів, почуттів.

У сім'ї, дитячому садочку і тим більше, починаючи з першого року навчання, дитині доводиться стикатися з певними правилами поведінки, вибирати певне ставлення до них: бути чемною, чесною, справедливою, поважати старших, цінити працю інших, не ображати слабших і т.п. Для дітей ці явища виступають і як моральні, і як правові, тому що вони ще не можуть розділити морально допустиме і законне. Ці поняття виступають як єдине ціле.

З розвитком таких якостей, як чесність, справедливість, дисциплінованість та інших, у дітей формується і певне морально-правове ставлення до встановленого порядку вдома, у школі, на вулиці. У формуванні моральних стимулів і норм поведінки дитина усвідомлює свої права й обов’язки, як члена родини, члена колективу у дошкільному закладі крізь призму уявлень: бажаного і належного, припустимого і небажаного, можливого і заборонного.

Правова культура включає в себе безпосередні дії людини, її поведінку в різних, часто непередбачених, життєвих ситуаціях. Вона передбачає вміння і готовність особистості вирішувати свої життєві проблеми, жити серед людей, спілкуватися з ними, орієнтуючись на морально-правові норми.

Ознайомлення з правами готує дитину до засвоєння демократичних цінностей і прав людини в подальшому.

Дітям-дошкільнятам доступні лише загальні уявлення про свої права і свободи, закріплених у міжнародних та державних документах, а також способи їх реалізації в різних життєвих ситуаціях.

Це ставить перед педагогами дошкільних установ такі завдання:

- допомогти дитині зрозуміти і осмислити свої елементарні права;

- формувати почуття самоповаги, поваги до власних прав і прав інших людей;

- розвивати прагнення дитини реалізовувати свої права, не порушуючи прав оточуючих його людей.

Правове виховання дошкільника починається з виховання у нього почуття власної гідності, поваги до самого себе. Поважає самого себе і свої права людина здатна по справжньому поважати інших людей та їх права. Тому в дошкільному закладі і сім'ї необхідно створити атмосферу визнання індивідуальності дитини, поваги його особистості, а самій дитині надати можливість реалізовувати свої людські права.

Дитина повинна володіти свободою вибору, проявляти активність, ініціативність, самостійність, мати можливість висловлювати власну думку, проявляти шанобливе ставлення до думки інших, вміти надавати допомогу і приймати її. Без цього не можуть розвиватися такі необхідні кожній людині громадянські якості, як активність, самостійність, рішучість, відповідальність.

Виховання в дусі прав людини спрямоване на формування у дитини почуття справедливості, загальної рівності прав і можливостей. Тому неприпустимі несправедливість, заходи впливу, принижающие людську гідність дітей, порушують їх право бути коханими, рівними серед інших.

Правова освіта дошкільнят передбачає ознайомлення юних громадян з конкретними і зрозумілими їм правами.

Дітям доступні такі чотири групи прав:

1. Права на гідне існуванняі, виживання, що включає право на життя і здоров'я, житло, їжу, ім'я, родину, турботу батьків, громадянство.

2. Права на розвиток, освіту, відпочинок і дозвілля.

3. Права на захист від приниження, насильства та експлуатації, а також особливі права дітей-інвалідів та сиріт.

4. Права на свободу слова, думки та діяльності.

Знайомство дітей з їхніми правами доцільно здійснювати в двох напрямах: "Я мої права", "Я і права інших людей". Це сприяє розумінню таких простих і водночас складних істин, як: "Мої права - це мої можливості, мої свободи", "Мої права закінчуються там, де починаються права іншої людини".

Виховання громадянина, що бере активну участь в житті суспільства, передбачає знайомство з правом на освіту, придбання професії за своїм вибором, правом на працю.

Ознайомлення з правами людини сприяє моральному становленню особистості дитини, формування етичних уявлень, гуманних почуттів і взаємовідносин, допомагає прищепити повагу до себе і іншим людям. Знайомлячись з правами, діти вчаться зважати на думку та інтересами інших людей (право на власну думку), захищати слабких (право на особливий захист), справедливо вирішувати виникаючі суперечки і конфлікти, адекватно оцінювати свої дії і вчинки.

Збереження і зміцнення здоров'я кожної дитини - одне з найважливіших завдань дошкільного закладу. У процесі ознайомлення з правами діти дізнаються про відповідальність за своє здоров'я, необхідності його берегти і зміцнювати, освоювати способи оздоровлення і безпечної поведінки.

Необхідно також пам'ятати, що формування морально-правової культури у дітей багато в чому залежить від загальної соціально-правової ситуації, рівня правової культури педагогів та батьків, а також ефективності засобів та методів первісної правової освіти.

Права дитини в документах

№	Назва документу	Дата прийняття
1	Конституція України	28 червня 1996 року
2	Закон України „Про охорону дитинства”	26 квітня 2001 року
3	Закон України „Про дошкільну освіту”	11 липня 2001 року
4	Закон України „Про освіту”	23 березня 1996 року

Основними принципами реалізації програми по правовому вихованню є систематичність роботи по правовому вихованню, взаємозв'язок із заняттями з розвитку мовлення, ознайомлення з навколишнім світом, музичного виховання, вільної, ігровою, театралізованою діяльністю.

Найважливіша складова правової культури дитини - це правова культура дорослих та їх відповідна поведінка. Саме тому робота з реалізації програми по правовому вихованні дошкільнят розподілена на три напрямки:

І. Робота з колективом ДНЗ;

ІІ. Робота з підвищення правової культури батьків;

ІІІ. Робота з дітьми.

Терміни, що використовуються в правовому вихованні:

Правовідношення- передбачені юридичними нормами і гарантовані державою суспільні відношення.

Правосвідомість - сукупність знань, уявлень людей про право, їх відношення до права.

Система права- це єдність всіх діючих юридичних норм даної держави і підрозділи на галузі та інститути.

Юридична норма - це загальнообов'язкове правило поведінки, установлене і забезпечене державою.

Закон - це нормативно - правовий акт органу законодавчої влади або самого народу, який регулює найважливіші суспільні відношення, приймається в особливому порядку і володіє юридичною силою.

Держава- це організація політичної влади домінуючої частини населення в соціальнім неодноріднім суспільстві, за допомогою якої забезпечується керівництво його цілісність і безпека, і здійснюється керівництво суспільством в інтересах цієї його частини, а також керівництво справами всього суспільства.

Громадянське товариство- це група вільних рівноправних людей, кожний з яких має можливість бути власником, а також активно брати участь в політичному житті.

Право - це система загальнообов'язкових правил поведінки (юридичних норм), установлених забезпечених державою з метою урегулювання суспільних відношень.

Функції права - це основні напрямки . його впливу на суспільні відношення.

Система законодавства - це комплекс діючих нормативно - правових актів даної держави, пов'язаних між собою одночасно розділених на частини.

Конвенція - міжнародна угода з якогось спеціального питання, яке має обов'язкову силу, для тих держав, які до нього приєднані.

Людина - жива істота, яка володіє мисленням, мовою, здібностями створювати предмети виробництва і користуватися ними.

Громадянин - людина, яка належить до населення даної держави і користується всіма правами, виконує всі обов'язки цієї держави.

Декларація- об'ява, проголошення основних принципів, не маючи обов'язкової сили, рекомендація.

3. Робота з колективом дошкільного навчального закладу

Формування ціннісної моральної та правової практики для найкращого забезпечення інтересів дітей — одна з найважливіших задач. Це означає, що у кожний віковий період дитини необхідно запропонувати максимально повний об'єм матеріальних та інших благ, які необхідні йому для життя та повноцінного розвитку.

У дитини, обділеної турботою та увагою, немає іншої можливості для нормального росту та здорового розвитку, тому проблемі охорони дитинства на всіх рівнях потрібно приділяти першочергову увагу.

Проблема ця умовно розглядається у двох напрямках: соціально-правовому та психолого-педагогічному.

Соціально-правовий напрямок включає законодавче забезпечення охорони прав дитини, створення системи соціальних освітніх, культурних та інших дошкільних закладів.

Психолого-педагогічний напрямок припускає створення сприятливих умов відповідної атмосфери, стилю життя, спілкування в родині та навчальному закладі.

Систему роботи дошкільного закладу з правового виховання необхідно спрямовувати в трьох напрямах:

• методична та контрольно-аналітична робота з педагогами;

• навчально-виховна робота з правової освіченості дошкільників;

• робота з батьками.

Методична робота в дошкільному навчальному закладі, яка є одним із засобів управління освітнім процесом, в основі якого лежить ідея розвитку дитини, спрямована на підготовку вихователів до якісного виконання завдань, на підвищення їх педагогічної майстерності, розвиток творчого потенціалу. Для надання методичної допомоги вихователям доцільно проводити моніторинг з метою виявлення рівня обізнаності педагогів із проблем правового виховання.

Комплексна робота з дітьми з правового виховання можлива лише при здійсненні діючого та результативного методичного супроводу.

Методична робота з кадрами здійснюється з урахуванням принципів гуманізації та демократизації. Вибір оптимальних варіантів методичних форм, які використовувати, відбувається на основі вивчення особистості, професійних потреб та діяльності кожного педагога.

Методична робота носить комплексний характер та здійснюється за декількома напрямками:

• просвітницька діяльність;

• управлінська діяльність;

• корекція та координація;

• аналітична діяльність.

Ці напрямки реалізуються через цікаві активні методичні форми роботи з кадрами.

Поглибити теоретичні знання педагогів, максимально їх активізувати, розглянути окремі питання загальної проблеми дозволяють педагогічні читання, теоретичні семінари.

Особливою популярністю у педагогів користуються практичні заняття у формі ігор, ігор-змагань, які дозволяють оцінити сили та можливості кожного, познайомитись з педагогічними знахідками своїх колег.

Зміст та завдання правового виховання вимагають на сучасному етапі використання таких методичних форм як проблемні семінари, круглі столи, дискусії. Через такі форми педагоги знаходять ефективні підходи до вирішення завдань правового виховання, шляхи подолання низького рівня правової грамотності дорослих та дітей.

Завдання методичної роботи з педагогами:

• знайомити педагогів з основними положеннями Конвенції ООН про права дитини та із системою нормативного забезпечення прав дітей на державному рівні;

• формувати практичні навички захисту і збереження прав дитини у процесі педагогічної діяльності та сприяти виробленню активної позиції щодо просвітницької, профілактичної, діагностичної та корекційної роботи з дітьми та батьками;

• знайомити педагогів з інноваційними технологіями, спрямованими на гармонійний розвиток особистості, з методами впливу на свідомість, емоційну та поведінкову сферу дошкільника;

• окреслити основні форми, методи і засоби розвитку у дітей почуття власної гідності та самосвідомості, формування знань про свої права, виділити права дитини за Конвенцією ООН про права дитини, з якими доцільно знайомити дошкільників;

• викликати інтерес педагогів до поглибленого опрацювання проблеми.

4. Робота з дітьми

Як відомо, провідним видом діяльності для дитини є ігрова діяльність. Практика показує, що гра – та чарівна паличка, яка перетворює процес навчання на цікаву, захоплюючу пригоду. Гра орієнтує малюка в соціальній дійсності, виховує в нього прагнення до суспільно значущої і суспільно оцінюваної діяльності.

Грі дітей треба приділяти велику увагу і тому, що в ній формується характер, вольові якості, відбувається «навчання життю» за певними правилами. Інакше кажучи, у грі діти регламентують свою поведінку за допомогою правил. Вони поводяться природно та невимушено. У грі виховується позитивна самооцінка та формується на її підставі.

Використовуючи різноманітні ігрові вправи, діти набагато легше засвоюють матеріал, працюють із більшим зацікавленням. У плані виховної роботи з дошкільниками доцільно проводити:

ігри-вправи на актуалізацію «Я»;

ігри-вправи, в яких дітям пропонується розв’язати ситуації з певним морально-правовим змістом;

дидактичні ігри, наприклад, «Порівняй героїв казок», «Яке право порушено», «Що добре, а що погано», «Східці правди (доброти, ввічливості)» та інші;

ігри-стратегії та сюжетно-рольові ігри.

Необхідно зазначити, що процес усвідомлення дитиною себе як реально діючої особи перебуває під сильним впливом так званого ідеального самообразу. Він формується на ранніх етапах розвитку особистості в умовах позитивних емоційних контактів дитини з близькими дорослими, а також внаслідок ототожнення себе з героями казок, оповідань – носіями високих моральних якостей. Тому необхідно широко звертатися до творів художньої літератури та усної народної творчості.

Завдяки вмілому педагогічному керівництву можна спрямувати емоційне сприймання дошкільниками художніх творів у русло моральної та правовиховної освіти.

Особливого визнання серед педагогів здобула, звичайно, казка як доступний і впливовий жанр народної творчості. Казкові сюжети, побудовані на протиставленні добра і зла, їх боротьбі, містять яскраві приклади гуманної та антигуманної поведінки. Засуджуючи зло, викриваючи жорстокість, казки переконують у необхідності взаємин на засадах добра і гуманізму.

Тому пропонується читання творів художньої літератури, зокрема, казок із подальшим їх обговоренням. Доцільно проводити літературні ігри, які можуть бути як складовою частиною занять з

художньої літератури, так і проводитися окремо як мовленнєві заняття на літературному матеріалі. У них може брати участь невелика група дітей, щоб кожна дитина мала можливість проявити свою ініціативу.

Наведемо кілька пропозицій щодо таких занять: намалювати словесний портрет дійових осіб; придумати інше закінчення казки; придумати сюжет, коли казкові герої змінюють свою поведінку, і їхні вчинки вже не завдають болю, кривди, зневаги іншим; ввести в казковий сюжет нового героя; уявити себе на місці того чи іншого персонажа, передати його стан, почуття тощо.

Із старшими дошкільниками проводяться морально-етичні бесіди на такі теми: «Правила доброти», «Наші обов’язки», «Як я можу допомогти батькам», «Правила чесності», «Добрі та погані вчинки» та інші. Цікавим є метод використання умовних знаків «Права дитини». Як відомо, діти дуже люблять розваги. Розвага проводиться з метою узагальнення всього, чому діти навчилися. Добираючи їх, педагогам потрібно застосовувати матеріал, що має і правовиховну цінність.

Пісеньки, вірші, сценки ненав’язливо, образно вчать, що соромно лінуватися, бути нечупарою, ображати менших і слабших, казати неправду і т.д. Але треба наголосити, що без попередньої роботи педагога дітвора тільки сміється з «героїв» творів, не роблячи для себе ніяких висновків.

Отже, слід посилити емоційні акценти бесід – адже діти сприймають світ передусім серцем, почуттями, а вже потім розумом. Тому маємо про негативне завжди говорити з відразою, огидою, гнівом, презирством, а про позитивне – захоплено, зі щирою повагою.

У правовиховній роботі з дітьми доцільно також використовувати засоби театру. Як зазначають психологи, використання театру та елементів театралізованих дій розширює владу свідомості над емоційно-інстинктивною сферою людини. Мистецтво театру впливає не тільки на свідомість актора та глядача, а й на глибинні психічні процеси. Дитина не усвідомлює того глибинного сліду, який залишає в її душі знайомство з театральною виставою, участь у драматизаціях або театралізованих діях, а дорослий бачить «відгуки» благодійного впливу мистецтва в поведінці, мовленні, жестах вихованця.

Треба зауважити, що формування у дитини дошкільного віку свідомої безпечної поведінки та найпростіших правових знань базується на прикладах поведінки дорослих. Тому педагогам дошкільних закладів потрібно не лише враховувати це самим, а й особливу увагу приділяти роботі з батьками. Як відомо, провідну роль у вихованні дітей відіграє сім'я.

Це – перший осередок виховання людяності, національної свідомості, патріотизму й демократизму. Тут прищеплюють дітям здорові норми та навички культурної поведінки, вчать шанувати рідну мову, національні звичаї і традиції, готують до життя. Саме родина закладає підґрунтя вихованості, особлива міцність якого пояснюється тим, що базується воно на любові між батьками і дітьми та теплі кревних взаємин.

В багатьох сім'ях основний педагогічний арсенал у ставленні до дітей складається лише із власного дитячого досвіду нинішніх батьків. Далеко не завжди у сім'ях права дитини, сприяють вихованню вільної, самостійної, відповідальної і демократично орієнтованої особистості.

Тому нагальним завданням є започаткування своєрідного педагогічного всеобучу батьків. Головне у співпраці з кожною сім'єю – допомогти батькам зрозуміти і сприйняти сучасні гуманістичні ідеї та орієнтири, які ґрунтуються на повазі до особистості дитини, турботі про її всебічний розвиток. Ігнорування суб’єктивного досвіду дитини призводить до виникнення проблем у вихованні та труднощів у навчанні.

Коли порушуються права дитини?

ü Коли немає безпеки для її життя та здоров'я.

ü Коли її потреби ігноруються.

ü Коли не задовольняються її основні потреби.Коли щодо дитини спостерігаються випадки насильства або приниження.

ü Коли порушується недоторканність дитини.

ü Коли завдається шкода здоров'ю дитини.

ü Коли дитину ізолюють.

ü Коли вона не має права голосу у процесі прийняття важливого для сім'ї рішення.

ü Коли вона не може вільно висловлювати свої думки і почуття.

ü Коли її використовують у конфліктних ситуаціях з родичами.

ü Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.

ü Коли навіюють страх за допомогою жестів, поглядів, погроз фізичного покарання.

ü Коли дитину залякують, використовуючи при цьому суспільні установи (міліцію, церкву, спецшколу, колонію, лікарню).

ü Коли порушують статеву недоторканість дитини.

ü Коли контролюють її доступ до спілкування з ровесниками, дорослими, родичами, одним із батьків, якщо на це нема рішення суду.

ü Коли використовують дитину, як засіб економічного торгу під час розлучень, поділу майна.

ü Коли дитині не надається право робити помилки.

5. Робота з підвищення правової культури батьків

Оскільки перші уроки стосунків із навколишнім світом дитина дістає в батьківському домі, через недостатність життєвого досвіду все, що вона тут спостерігає, сприймається нею як норма, як модель людських взаємин, еталон для власної поведінки.

Батьки повинні зрозуміти, що не можна вимагати від дитини виконання будь-якого правила, якщо дорослі самі не завжди ним керуються. Тому перед педагогами дошкільних закладів постає завдання – зацікавити батьків перспективою подальшого розвитку дітей, зробити батьків своїми однодумцями.

При цьому роботу з батьками потрібно спрямовувати на формування правового світогляду батьків та на активізацію їхньої уваги й підвищення інтересу до проблем захисту прав та гідності дітей. Родина і дитячий садок повинні гармонійно співдіяти на основі взаємної поваги і підтримки, дотримання прав та виконання обов’язків обох партнерів як однодумців.

Роз’яснюючи батькам важливість і норми морально-правового виховання дитини, потрібно постійно проводити просвітницьку роботу з батьками, яка включає:

ознайомлення з положеннями Конвенції ООН про права дитини, із Законом України «Про охорону дитинства»;

оформлення спеціальних стендів;

організація виступів фахівців;

відвідання дітей удома з метою вивчення соціально-педагогічних умов родинного виховання, ставлення батьків до своєї дитини, її емоційне самопочуття вдома;

анкетування батьків; v залучення батьків до підготовки та проведення свят, розваг, виставок малюнків;

організація зустрічей та бесід із батьками, чиї професії покликані захищати права та безпеку в суспільстві;

проведення батьківських зборів, індивідуальних бесід на тему морально-правового виховання дітей та дотримання прав дитини в сім'ї.

Робота з батьками охоплює коло питань з таких тем:

«Виховання дітей – спільна справа батьків і педагогів»;

«Роль сім’ї у розвитку особистості дитини»;

«Дотримання прав дитини. Обов’язки батьків. Конвенція ООН про права дитини»;

«Вікові особливості дошкільника», «Етика стосунків у сім’ї»;

«Типові помилки у сімейному вихованні»;

«Культура спілкування»

«Наскільки самостійна ваша дитина»;

«Щаслива сім’я. Яка вона?».

Коментарi